Є речі, які не повинні переживати кризу, бо мають на меті добрі справи, як, наприклад благодійність. Хочеться, щоб люди, яуі нею займаються, ніколи не втрачали сили та натхнення. Проте у житті всім, без винятку, доводиться стикатися з безліччю проблем, як от сьогодні – “коронакриза”. Засновниця БФ “Таблеточки” Ольга Кудиненко розповіла, що допомогло пережити жорсткий карантин без втрат як у складі команди, так і в обсягах допомоги іншим.
Що змінилося у сфері благодійності після карантину?
Карантин ще не закінчився, і ми всі досі живемо під час пан- демії і невизначеності. Весь цей час неможливо проводити масові заходи, важче зустрічатися і спілкуватися з людьми, а також надавати програми допомоги для наших підопічних, бо це ризик заразитися і захворіти на коронавірус. Це істот- но впливає на всю діяльність громадських організацій.
На карантині складно вижити бізнесу. Як тоді вижити фондам допомоги?
За 9 років роботи це друга криза, яку ми проходимо разом з фондом «Таблеточки» і нашими підопічними. Я змогла пе- реконатися на ділі, що люди неймовірно чуйні і добрі: якщо у них є можливість допомогти тим, хто потребує допомоги, вони допомагають. Для фондів важливо чітко і зрозуміло спілкуватися зі своїми благодійниками, говорити, кому і яка допомога потрібна і як її можна надати. Я впевнена, що від- критість і простота – запорука ефективної допомоги.
Карантин усіх дуже налякав. Люди стали менше жер- твувати на благодійність після жорсткого карантину? Якщо так, то чи можна якось на це вплинути зараз?
Карантин і пов’язане з ним відчуття невизначеності, безу- мовно, всіх налякали. У фонді «Таблеточки», наприклад, змінилася структура доходів. Ті акції, які раніше були дуже успішними і приносили багато грошей, а отже, і допомоги для наших підопічних, цього року були неефективними. На самому початку карантину ми зрозуміли, що не працювати- ме (наприклад, будь-які акції і кооперації з ресторанами), і ми змінили нашу комунікацію і роботу. Завдяки цьому і чуй- ності наших благодійників щомісячні збори фонду зроста- ють на 10% навіть зараз. Завдяки нашим партнерам і людям, ми не закрили жодної програми допомоги і допомагаємо ді- тям навіть більше, ніж раніше.
Дам кілька порад, що можна робити благодійним фондам зараз для залучення уваги до своєї діяльності:
- Спілкуватися зі своїми благодійниками: усно, письмово, особисто.
- Чітко позначати проблему і шукати оптимальні шляхи її розв’язання.
- Показувати людям, що буде зі світом/нами, якщо ця проблема не буде розв’язана.
- Просити про допомогу і говорити, як її можна надати.
Як соціальним фондам і в цілому благодійним органі- заціям вижити в післякарантинний період?
Я вважаю, що найголовніше в діяльності благодійної організації – місія і відповідь на запитання «чому ця робота важ- лива для суспільства?». Не підопічних, не організацій, а для людей, які підтримують вашу діяльність. Коли організація дає п’ять різних відповідей на ці запитання, вона знаходить шляхи для розвитку і реалізації місії. А універсальні поради такі:
- Адаптуйтеся до змін – те, що працювало вчора, вже не працює сьогодні і навряд буде працювати завтра.
- Переконайтеся, що ваша робота потрібна світу і суспіль- ству.
- Спілкуйтеся просто і зрозуміло, не треба сипати термі- нологією і незрозумілими словами – те, що ми не розу- міємо, ми не підтримуємо.
Із «вижити» – розібралися. А де черпати ідеї та сили, щоб розвиватися при цьому?
У кожного свої методи і способи натхнення. Наприклад, я читаю розсилки найкращих міжнародних благодійних ор- ганізацій – Save the Children, SickKids, Water.org і багатьох інших – мене надихає те, що роблять ці організації і люди. У подорожах, медитаціях, спілкуванні з людьми і зміні ді- яльності я завжди знаходжу нові ідеї. І звичайно ж, у робо- ті – що більше працюєш, то більше придумуєш.
Скільки людей у вашій команді? Чи скорочували штат на карантині? Якщо так, то чи плануєте набирати зно- ву людей? Чому?
Зараз у нас 30 людей. Нам вдалося зберегти команду повні- стю і нікого не скорочувати.
У перший день карантину до нас вийшло двоє нових лю- дей, і недавно до нас приєднався ще один фандрейзер. Щоб ефективно допомагати нашим підопічним, нам потрібна сильна команда. Ми вкладаємось у кожного співробітника, і це окупається сторицею для наших підопічних.
Працюючи у фондах, потрібно мати дуже стійку пси- хіку, адже ви часто стикаєтесь з людським горем. Чи важливо бути при цьому «на позитиві» і як це зроби- ти, якщо самій важко?
Важливо бути людиною і пам’ятати, чому ви почали за- йматися тим, чим займаєтеся. Також важливо приділяти час та увагу собі і своїм потребам, за необхідності переми- катися на себе. Всі люди відчувають повний спектр емоцій, і це нормально. Дивно зображати єдинорога, коли на душі шкребуть кішки. Важливіше бути щирим із собою і людь- ми, і якщо немає ресурсу для себе, то і для інших його не буде.
