Бути блогером — важко, на карантині сидіти — також важко. Про те, як поєднуються ці два стани, розповіла Юлія Норець. У свої 27 років дівчина змогла стати цікавою на широку аудиторію, закохати у себе кожного зі своїх 165 тисяч підписників та стати справжнім лідером думок.
Юля — викладач за освітою, працювала в одній з найбільших IT-компаній в Україні. А зараз вже — дружина, мама та людина, яку читають та люблять. Про те, як стати блогером, про родину, хейт, речі, які захоплюють та рекламу, за яку ніколи не візьметься. А також про те, як змінилось життя на самоізоляції.
Юліє, як проходить ваш карантин?
Ізольовано))) Наш карантин проходить в 43 квадратних метрах. Виявилось, що ми не вміли проводити час втрьох-точніше не так багато часу. До цього нас ніхто не готував. Новий етап стосунків з чоловіком і донькою, можна так це назвати. Та ми стараємось підтримувати один одного, багато говоримо, будуємо плани. Наприклад, на карантині ми закінчили ремонт, який відтягнули на два роки, купили телевізор, якого не дивились років сім. І ще карантин дав нам розуміння того, що треба терміново купувати машину, що 43 квадрати вже для нас замало, а взагалі виявилось, що ми обоє не проти поповнення в сім’ї. Та, звичайно, страшно наважитись у такий непростий час. Трохи почекаємо.
Чи відбулось переоцінення ціннощів?
Думаю, як і кожна людина — почала цінувати такі звичайні і буденні речі, як зустрітись на обід з подружкою, випити кави, сходити в кіно, поїхати до батьків в інше місто і просто дихати повітрям не через маску.
Кому з вашої родини було найважче адаптуватись до нових умов? Чому?
Думаю, найважче адаптуватись мені. Це той момент, коли ти маєш поєднувати роботу, приготування їжі, заняття з дитиною, миття посуду, прибирання і ще залишатись дружиною. В чоловіка все просто: «я працюю, не заходьте в кімнату» і так з 10.00 до 20.00. Несправедливо трохи)
В нас взагалі цікава історія: ми обоє змінили звичні всім професії, на супер-сучасні. Він був інженером, а я вчителькою, тепер Сашко працює в айті тестувальником, а я — блогер, який теж працював в айті.
Як взагалі прийшли до блогерства? Чим займались до того?
Ох, до того в мене багатий досвід)
Моя мама і бабуся викладали англійську, тато математику, а дідусь 9 предметів вів, тому в мене не було іншого шляху, як не піти вчитись на викладача. В універі я підробляла на різних заходах хостес, іноді навіть роздавала листівку, працювала консультантом в магазині. Після універу я вирішила здійснити мрію дідуся і влаштувалась викладачем в технікум. Навчала своїх однолітків, з деякими досі спілкуємось і вони слідкують за моїм блогом, залишають коментарі в стилі: «Юлія Олександрівна — наш найулюбленіший викладач». Та через рік зрозуміла, що це не моє і влаштувалась на посаду HR manager в маленьку компанію, згодом перейшла на роботу в одну з найбільших IT-компаній України, звідти пішла в декрет. Саме в декреті я почала писати довгі пости і ділитись історіями, написала ряд постів про айті і отримала близько 100 повідомлень з різних куточків нашої країни, про те, що вони надихнулись моїми постами і влаштувались в айті без досвіду. Відчувала інтерес від підписників і їх кількість органічно збільшувалась помалу, я фотографувала красиво Меланію, наряжала і викладала її на білі простині і навіть не знала, що означає слово блогер. Це був 2016 рік, а зареєструвалась я в далекому 2012 і завжди любила фотографуватись і робити фото.
Про що ваш блог, якщо загалом? Опишіть його трьома словами.
З великою душою.
П.с. так його характеризують інші. Мабуть через те, що я часто пишу душевні пости. Сама від них плачу і люди теж. Пишу спогади, про дитинство, бабусю, маму. Людям відгукується.
Що порадите тим, хто хоче стати блогером зараз?
Не майте на меті тільки заробити. Вкладайте душу, шукайте свій стиль, робіть афігенний контент і будьте готові, що просування коштує грошей.
Що найважливіше у блогерстві для вас?
Для мене найважливіше бути чесною з собою в своєю аудиторією. Я не з тих блогерів, які будуть публікувати кожен день пости тільки через те, що так добре для алгоритму інстаграму-я це роблю, коли є натхнення. Коли я хочу ділитись, коли мені є що розказати, а не тому що так треба. Важливо залишатись вірною своїм принципам. Я не рекламую те, що сама не ношу і не використовую. Наприклад «кофточки по 100 грн», чи репліки брендів, особливо негативно ставлюсь до реклами копій парфумів.
У вас дуже гарні фото у профілі. Як ви навчились так фотографувати та подавати візуальний контент?
Дякую, насправді мені ще вчитись і вчитись, і завжди знаходжу купу мінусів в своєму профілі. Думаю, в більшості блогерів так само.
Мій блог почався, коли ми жили з батьками, і це точно була не інста-квартира, та мене рятували білі простині і стіна біла, на фоні яких я робила майже всі фото, ідеї брала зазвичай з Pinterest. Зараз все набагато простіше, я не вилизую так сильно візуальну картинку, не розставляю їх в іншій програмі перед тим, як публікувати, а просто ділюсь життям, з роками виробився якийсь стиль: я знаю в якій позі виглядаю краще, як повернути голову, як поставити доньку. Да і вона вже така моделька мала — швидко розуміє, що її прошу, посміхається і позує, сама, так сказати, заробляє собі одяг і не тільки)
Що ви ніколи не візьметесь рекламувати?
Репліки.
Хто вас надихає?
Мене надихають звичайні люди. Моя мама, мій чоловік, донька, мої друзі, мене надихає сусідка баба Клава, яка у 89 має три кавалера, мене надихають лікарі, які рятують нам життя, надихають люди, які беруть дітей з системи. Та багато хто мене надихає!
Як переживаєте хейт та чи присутній він до вас?
Майже ніколи не показую це підписникам, але я дуже близько до серця сприймаю будь-який негатив. Можу потім не спати півночі, засмучуюсь. Така я людина.
Він є, але небагато)
