Віце-президент Всеукраїнської федерації гольфу Марія Орлова взяла ексклюзивне інтерв’ю для журналу ProGolf Ukraine у знаменитого спортсмена, чемпіона світу з боксу за версіями WBO, IBF, IBO, WBA – Володимира Кличка.
Що для вас гольф? Чому після того, як ви залишили великий бокс, вибір упав саме на нього, як ви відчули, що гольф – ваша гра?
Гольф – унікальна гра. Все почалося з того, що одного разу на день народження мені подарували ключки. Графітові, короткі. Це був, мабуть, 2002 рік. І 2003 року я програв поєдинок проти південноафриканця Коррі Сандерса. А Коррі був чудовим гольфістом. І я, щоб підготуватися до бою та знати супротивника з усіх боків, почав вивчати гольф. А там стільки деталей, і всі вони дуже важливі. Отже, завдяки Сандерсу, я почав грати в гольф!
Хто вас тренує?
Мій тренер – Роберт Бейкер (Robert Baker). Що цікаво, він також південноафриканець. Якось на турнірі в Мар-а-Лаго (Mar-a-Lago) я грав у команді Ніка Фальдо (Nick Faldo). Дональд Трамп грав у цьому ж турнірі, тому що взагалі-то поле належить йому. Там я й познайомився з Робертом. Він мав цілу програму – logical golf. Він сам створив цю методику, відмінну від решти. І за цією методикою я почав займатися, все інтенсивніше та частіше. І за великим рахунком – багато в чому завдяки методиці Роберта Бейкера – останні два роки я відчуваю себе гольфістом! Приділяю гольфу набагато більше часу.
Ви сказали, що частіше тренуєтеся останніми роками. В Україні чи за кордоном?
Найбільше часу я провів тут у нас, у H Club, на драйвінг-рейнджі. Дуже люблю приїхати до Equides прямо з самого ранку. Тут я тренуюся лише сам. Я намагався займатися з іншим тренером, але це абсолютно інша техніка, вона мене збиває.
Тобто у вас весь час один тренер – Роберт Бейкер?
Так. Коли якийсь PRO мені пропонує допомогу, я зазвичай дякую та відмовляюся. Тому що буквально один елемент змінюється – і весь концепт гри руйнується.
Наш із вами земляк, футболіст Андрій Шевченко, дуже вправний гольфіст. Ви зустрічались із ним на гольф-полі?
Звісно, зустрічалися, грали разом, у Лондоні. Ну, він супер, скажу я вам! Шевченко та м’яч – це взагалі дві нероздільні речі. Андрій – не просто чудовий гольфіст – він фанатик! Здається, він навіть весілля на гольф-полі справляв.
Який для вас найбільш пам`ятний турнір, в якому брали участь?
Для мене це однозначно – турнір Alfred Dunhill Links Championship. Він щороку проходить у Шотландії, і туди не так просто потрапити. Мене запрошують, і я із задоволенням завжди беру участь. Гра на трьох полях із справжніми PRO – це щось дивовижне. І загалом у гольфі мені більше подобається формат змагань PRO-AM. Це мотивує мене вдосконалювати свою гру. Торік я мав чудову команду і показав відмінний результат. І, здається, всі мої найяскравіші моменти в гольфі так чи інакше пов’язані з цим турніром.
Довідка про турнір Alfred Dunhill Links Championship – щорічний чемпіонат з гольфу, який проходить на Old Course St Andrews у Шотландії. Чемпіонат Альфреда Данхілла має унікальну і постійну привабливість як для серйозних гравців, так і для любителів гольфу.
Які у вас улюблені бренди ключок? І як ви пристосовуєте їх до свого зросту?
У мене ключки німецького бренду BIG. Їх у мене три сети. Якось один гольфіст подарував мені ключку-драйвер. Вона мені дуже сподобалася. Драйвер був японської марки, і так вийшло, що з цією ключкою я тренувався перед першим днем чемпіонату Dunhill Links у St Andrews. Я вдарив. М’яч полетів… І в мене відвалилася голова ключки. (Сміється). Я підбіг до Роберта, він якраз був поруч. «Що робити?» Неподалік стояла велика вантажівка Callaway. Хлопці, які обслуговують гольфістів профі, вже збиралися їхати. Ми підійшли, і ті фахівці люб’язно провели фітинг моєї ключки… це було просто щастя! Отже, я одержав новий драйвер. І з цим новим драйвером у Карнусті (Carnoustie) на чемпіонаті Dunhill Links я зіграв 18 лунок. Тоді я шість тижнів щодня тренувався перед цим турніром, щодня!
У вас стільки цікавих історій про гольф. А що запам’яталося найбільше?
Є історія, яка мені запам’яталась, часто повертаюсь до неї, адже маю подібну з власного архіву. Суть історії: якось під час турніру British Open 1999 відбувся казус, що став хрестоматійним. Тоді за усіма розкладами мав виграти знаменитий французький гольфіст Жан ван де Вельде (Jean van de Velde) – він лідирував з великим відривом від інших. Але уже на 18-й лунці м’яч у нього влучив у канал, потрапив у воду. Жан зняв взуття, заліз у канал. Він хотів зіграти м’яч, але… на жаль, не вийшло – піднялася вода. Таким чином, на 18-й лунці PAR-4 Жан зробив сім ударів – і, що ви думаєте, програв! Після цього фіаско з ним навіть дружина розлучилася! Так-так, це відомий факт! І ось, ви не повірите! Моя, з одного боку, подібна історія, а з іншого зовсім не така! Так само на 18-й лунці, стоячи перед водною перешкодою – таким же каналом, я беру свій новий драйвер і б’ю дуже далеко, для себе рекордно: 319 м. Мені навіть сертифікат видали – The longest drive of the tournament. І в результаті я пройшов цю лунку в PAR, зробивши 4 удари. Це був чудовий для мене результат!
Яка частина в гольфі дається вам найскладніше?
Зазвичай та частина, яку ти не тренуєш, не практикуєш. Наприклад, я дуже багато часу приділив довгій грі. І вона у мене вдосконалюється. Коротка гра – виходить не так добре.
А що найбільше любите? Long game?
Обожнюю long game! Дуже люблю ризикувати і у разі перешкоди, наприклад, водної – бити напряму. Коли виходить, і м’яч перешкоду перелітає, це таке задоволення – словами не передати! Наприклад, я точно знаю, що протягом наступних 50 років пам’ятатиму той Dunhill Links Championship і ту 18 лунку, де я виграв Longest Drive.
Чи був у вашому житті hole-in-one?
На жаль, ні. Але в St Andrews одного разу він вийшов у мого спів-флайтника. Тоді я вперше побачив, як робиться hole-inone. Втім, я потрапляв у лунку чіпінгом з дистанції десь 100 метрів. Це був мій перший eagle.
Якось ви сказали, що, як не дивно, між гольфом і боксом є певна схожість. Прокоментуйте…
Схожість – у гнучкості, координації та витривалості.
Що саме приваблює вас у гольфі, чому ви вчитеся?
У гольфі щодня щось нове! Кожен раунд не схожий на попередній і не буває двох однакових ударів.
У низці інтерв’ю ви підкреслюєте, що гольф для вас – лише хобі. Які цілі ви ставите перед собою в гольфі, навіть якщо це аматорський гольф?
Для мене мета одна – отримувати задоволення від гри. Звісно, я завжди хочу добре зіграти. Але я навмисно дистанціювався від високих очікувань від своєї гри. Усунувся від цього. Для мене важливо зберегти сталість настрою, почуття радості. Тільки гольф може зіпсувати мені настрій, тому що це гра – проти самого себе та із самим собою. А гра в команді дає й зовсім унікальні відчуття. Загалом, гольф – дивовижна гра. Ти можеш і з кимось грати, і проти когось… Нічого ідеального в житті немає, але гольф найближчий до ідеального.
Чи є улюблений бренд гольфічного одягу?
Є. Це G-Fore.
У яких турнірах і чемпіонатах України та світу ви плануєте взяти участь у сезоні 2022?
По-перше, це Dunhill Links. Я сумую за цим чемпіонатом, чекаю на нього цілий рік. І другий турнір – це JP McManus PRO-AM. Там також дуже цікаво. Це особливе ком’юніті. Люди з різних верств суспільства, які об’єднані одним хобі. Можна зіграти з тим, на кого дивишся як на ікону. Наприклад, із Тайгером Вудсом. Щоправда, на полі я ніколи його не зустрічав. Можливо, наступного року там буде сам МакМанус!
З ким грали із відомих гольфістів?
У мене вже ціла колекція зібралася: це Джон Дейлі (John Daly), Нік Фальдо (Nick Faldo), Мартін Каймер (Martin Kaymer), Ерні Елс (Ernie Els). І – Андрій Шевченко!
Чи є у вас улюблений гольфіст?
Мені поради Нік Фальдо давав – дуже подобається його свінг! Рорі Макілрой (Rory McIlroy) – але я з ним не грав. Ну і Тайгер Вудс, звичайно.
Ви є членом якогось клубу?
Так, це клуб PGA National у США, Флорида. І два німецькі – Gut Hainmühlen і Hardenberg
Як ви оцінюєте український гольф на міжнародній арені та чи бачите прогрес за останні кілька років?
Бачу абсолютний прогрес! Є сильне прискорення. Багато моїх друзів грають у гольф в Україні, і кількість залучених до гри швидко зростає. З’являються нові гольф-поля. Молоді гравці. Національна збірна все частіше показує гарніі результати. Турнірна сітка в Україні стала значно ширшою. Загалом радий тому, що гольф у країні почав активно розвиватися, і все більше людей відкривають для себе цей вид спорту і знаходять у ньому щось для себе. Як і я якось знайшов…
На яких полях ви грали в Україні?
Я грав у Superior в Харкові, у Києві – в Kozyn та GolfStream. Мені подобається тренуватися на драйвінг-рейджі у H Club. В «Едемі» ще не був.
Яку пораду ви можете дати тим, хто тільки починає свій шлях у гольфі?
Починайте – і розпочнеться. Продовжуйте – і продовжиться. Унікальна гра, яка забирає час. Але якщо президенти США Дональд Трамп та Барак Обама проводили так багато часу на гольф-полі, чи нам скаржитися, що гольф вимагає часу. Це незамінна гра для того, щоб пізнати себе, відточити відчуття часу, відчути плече іншої людини, з якою йдеш у флайті. За манерою, як людина грає, можна багато про неї сказати. Чи він поважає гру, самого себе, який він у бізнесі. Цікаво грати з професіоналами – вони також, як і любителі, роблять помилки, показуючи тим самим, що вони звичайні смертні люди. Ну і, звичайно, гольф – це можливість милуватися природою, перебуваючи на полі 4-5 годин. Адже гольф-поля будують у наймальовничіших місцях нашої планети.
