Макс Вишинський – український стендап-комік, учасник стендап-шоу «Гуднайт Клаб» (канал «1+1»), неодноразовий переможець шоу «Розсміши коміка», учасник другого телесезону «Ліги Сміху», автор Студії «Квартал 95». Перший український стендап-комік, який зібрав МЦКМ Жовтневий палац.
Макс, 13 лютого у тебе відбувся сольний концерт у Жовтневому палаці. Ти перший український стендап-комік, який зібрав таку величезну кількість глядачів. Час минув, емоції охололи. Озираючись назад, що ти змінив би в тому концерті?
Нічого не міняв би. Абсолютно. Все пройшло так, як я собі уявляв. Звичайно, були думки: «А ось тут би сказати інакше», «А коли спілкувався з дівчиною в першому ряду, можна було ж про її волосся пожартувати», «Цей блок можна було б прибрати»… Але це нормальні думки, це самокритично – внутрішній розбір польотів завжди присутній. Найголовніше, що після поклону в голові пролунало прикре: «Це все?» Значить, хотілося ще. Отже, був кураж. Значить, атмосфера була чудова.
Майже дві тисячі глядачів – це величезна відповідальність. Коли ти зрозумів, що вже готовий виступати цілу годину в такому великому залі?
Як би це банально не звучало, але все приходить з досвідом. Ще два роки тому я б відмовився від ідеї виступати в Жовтневому палаці, але зараз був повністю впевнений у своїх силах. Я дуже працьовитий комік, завжди визнаю свої помилки і працюю над ними, що допомагає мені розвиватися. У мене, можна сказати, класичне зростання, хоч і швидке. Спочатку сольний концерт на 70 глядачів, потім на 100, на 200, на 500, тепер – на 2000. Все йде за планом. (Посміхається.)
А далі – 7000 глядачів у Палаці спорту?
Ні. Давайте будемо скоромнішими – Палац «Україна». Там лише якихось 3500 глядачів. А потім вже й Палац спорту, і НСК «Олімпійський», і Madison Square Garden. (Сміється.)
Як ти опановуєш себе? Впевнені, що перед виходом на сцену Жовтневого ти дуже хвилювався.
Не те слово. Я завжди хвилююся. Чи то Жовтневий, Український дім або технічна вечірка «Стендап і вино» на 50 осіб. Якби не хвилювався, це означало би, що мені не цікава моя справа. У мене немає жодних традицій і обрядів перед виходом на сцену. Я не дістаю з гаманця фотографію дружини, не стою на колінах зі зведеними вгору руками. Просто чекаю, коли вийду й скажу «добрий вечір». Тоді все хвилювання минає. А коли починаються перші овації, тоді почуваєшся як вдома. До того ж невеликий досвід роботи з такою кількістю глядачів у мене є.
Як би це банально не звучало, але все приходить з досвідом
Тут розкажи докладніше.
У Жовтневому я вже був як запрошений гість на одному гумо- ристичному шоу. Виступав близько 15 хвилин, але мені цього вистачило, щоб зрозуміти масштаби й пройти бойове хрещення. Ще я двічі виступав на розігріві перед концертом Студії «Квартал 95» у Палаці «Україна», теж хвилин по 15. Люди дуже добре сприйняли мій гумор, і це додало мені впевненості перед сольним концертом у Жовтневому палаці.
Ти прокинувся зіркою наступного дня після концерту?
Ні, звичайно. Хіба що в очах дружини. Але все одно після її слів: «Учора ти Жовтневий зібрав, а зараз збери свої речі зі стільця», розумієш, що життя триває. (Сміється.) Викупався в оваціях, і все – працюй далі. Щоб стати зіркою, мало одного великого концерту. Потрібно таких концертів мінімум три-чотири на рік, потрібні тури по Україні, регулярні ефіри на ТБ, контент в Інтернеті, грамотний маркетинг, піар і віра у свої сили. Тож ще працювати й працювати, що ми в Stand Up Production і робимо.
