Сніжана Єгорова – актриса, телеведуча й мама п’ятьох дітей. До її численних заслуг додалося ще й письменство. Сніжана написала книгу «Вона. Чому швейцарський годинник завжди показує точний час», яка може стати настільною для кожної дівчини. Читайте в нашому інтерв’ю про натхнення, любов до себе й трансформацію чорної смуги у злітну.
Сніжано, нещодавно ви презентували свою книгу «Вона. Чому швейцарський годинник завжди показує точний час». Розкажіть, як розпочався ваш шлях письменниці.
Книга – це повністю продукт моєї творчості. Її на- повнення – це мої роздуми про те, що таке жіноча українська матриця. я досліджую це питання протягом останніх п’яти років. Це дуже жіноча книга, яка буде корисною і цінною для всіх українських жінок будь-якого віку, а особливо для молодих дівчат. Чому швейцарський годинник? Вважається, що саме він – еталон високої якості. Мені хочеться вірити, що й українська жінка – це еталон високої жіночої якості. На мій погляд, дуже важливо, щоб усі жінки розуміли, яку важливу роль вони відіграють у формуванні нашого суспільства та менталітету.
Нам відомо, що ви дуже соціально активна жінка. На ваш погляд, від яких стереотипів має відмовитися наше суспільство?
Я не можу сказати за все суспільство, але можу сказати за жіночу аудиторію. Незважаючи на те, що ми живемо в ХХІ столітті, з усіма його сучасними принадами, на жаль, українські жінки ментально дуже відстали й знаходяться в середньовіччі. Дівчата, як і раніше, думають, що можна вийти заміж і одразу вирішити всі питання. Сучасним дівчатам необхідно усвідомити реалії часу, що вже чоловіки далеко не ті, якими вони були колись. Це вже не ті лицарі, які здійснювали подвиги для своїх дам. Зараз це, на жаль, мамині синочки, які звикли, щоб жінки обслуговували їх.
Є ще такий анекдот:
– Чому наречена завжди в білому?
– Тому що це стандартний колір побутової техніки. Мені дуже не хотілося б, щоб жінки були обслуговувальним персоналом для чоловіка та думали, що чоловіки – це сильна стать.
Багато жінок досить часто зневірюються у своєму житті та у своїх силах. Як полюбити й прийняти себе?
Мозок – це унікальний інструмент, завдяки якому ми з навколишнього простору вибираємо тільки те, що нам необхідно. Ми повинні зрозуміти: якщо у нас все погано, якщо нам не подобається життя, все не влаштовує, ми плачемо й відчуваємо себе жертвами – це означає, що це наш вибір. отже, ми самі до цього прийшли, ми несемо програму жертви, яку нам вклали в підсвідомість ще під час виховання. Жінки повинні розуміти, що в житті потрібно вибирати для себе тільки найкраще. Є дві унікальні речі, про які я розповідаю своїм дочкам і хочу, щоб вони запам’ятали їх і передали своїм дітям. Перша – запам’ятати казку про золоту рибку. Це казка про жадібність: якщо людина постійно хоче чогось, але сама для цього нічого не робить, вона в будь-якому випадку опиниться біля розбитого корита. Друга – чоловік повинен вирішувати проблеми жінки, а не створювати їх. Якщо жінка бачить, що чоловік починає створювати їй некомфортні умови життя, то від нього потрібно не просто йти, а бігти не озираючись. Жінка повинна відчувати себе призом, заради якого чоловіки готові здійснювати подвиги. Як тільки жінка почне так до себе ставитися, тоді зміниться ставлення чоловіка до неї.
У вас великий досвід з виховання дітей. Яка вона – ідеальна мама?
Навіщо ж мені вигадувати збірний образ, якщо я і є ідеальна мама. (Сміється.) Насправді найкраща мама – яка поруч зі своїми дітьми. За статистикою, в Україні близько 150 тисяч покинутих дітей, і тільки у 6 тисяч із них немає родичів взагалі. Це страшна статистика, яка свідчить про те, що наше суспільство повністю втратило моральні цінності. З дітьми, у яких немає мами, власної кімнати, казки на ніч, своїх книг, хоча б неповної, але люблячої сім’ї, будуть проблеми протягом усього їхнього життя. Тому що з моменту зачаття і до трьох років дитина формується як особистість. Якщо в цей період мама дасть відчуття безпеки дитині, з такою людиною нічого поганого не трапиться. Тому що вона йде сміливо в це життя. Ну а якщо в дитинстві людина перебувала в страху, у негативних умовах, то дуже складно потім їй знайти відчуття впевненості в завтрашньому дні. Такі люди стають жертвами або тиранами. На жаль, у нашому суспільстві головна проблема – відсутність любові в необхідній кількості. Усі проблеми, які ми маємо, – це проблеми недолюблених дітей.
Сучасна жінка вмотивована роботою, але насамперед вона мама. Де грань між розподілом ролей і як знайти баланс?
Я дуже багато працювала й продовжую це робити досі. Але в якийсь момент зрозуміла, що все в цьому житті потрібно робити тоді, коли ти хочеш робити. Це дуже велика розкіш.
Я іноді пропоную своїм знайомим, друзям протягом трьох – п’яти днів робити тільки те, що вони хочуть. Телефонує хтось, кличе тебе зустрітися, а тобі треба подумати, хочеш ти цього чи ні. Якщо людина погоджується робити щось, але не отримує від цього задоволення, це перші кроки до того, що вона стане жертвою обставин.
Сніжано, що робить вас щасливою? Що на- дихає?
Натхнення – це дихання, та дуже багато людей не дихають. У них підняті плечі, зігнуті спини, вони затиснуті, тому що вони не дихають, не пропускають життєву енергію. Головне натхнення – бути здоровим, дихати, відчувати своє життя, як танець. Як тільки відчуваєш розслаблений стан у будь-якій ситуації, тоді в житті відбувається те, чого ти хочеш. Моє кредо – бути обережною зі своїми бажаннями, тому що вони мають властивість справджуватися. Усі мої бажання здійснилися. Іноді ти не усвідомлюєш, чого насправді бажаєш. Я дуже люблю дітей. Мене завжди надихає все, що пов’язано з дітьми та зміною їхнього життєвого простору. Друге, що мене надихає, – це театр. Не тільки гра акторів, а й сценічний простір у цілому. Це моя професія, і щоразу, коли я потрапляю в проєкти, де збираються однодумці, відкриті, ресурсні люди, я кайфую. Ще я люблю океан, він мене надихає. я вважаю, що океан – це втілення бога на землі. Недарма люди прагнуть до моря або до океану. Там у них відбувається «перепрошивка» внутрішнього світу. Ми не просто відпочиваємо, а очищуємося і стаємо кращими людьми.
Як ви вважаєте: чорну смугу можна зробити злітною?
Криза – це процес трансформації. як тільки ми потрапляємо в чорну зону – це прекрасний шанс перевірити свою інтуїцію, внутрішні напрацювання та зв’язки й відкинути все зайве. Це коли ти летиш на повітряній кулі й починаєш викидати все непотрібне, бо хочеш, щоб куля летіла. Будь-яка криза – це час, коли людина відкидає все непотрібне, визначає свої цінності. Коли відбувається ця переоцінка, у її житті настає світла смуга.
