Чувственная и одновременно принципиальная — именно такой мы привыкли видеть популярную украинскую телеведущую Ольгу Фреймут на экране. А как ведет себя наша героиня в реальной жизни? О сложностях материнства, равных браках и философии успеха современной женщины многодетная мама рассказала нашей редакции «Печерская Ассамблея».
Олю, усі знають вас як журналіста, письменницю, телеведучу та модель. Отже телебачення – це ваша мрія, яка справдилася, чи робота заради доходу?
Завжди щиро дивуюся, коли бачу під своїм іменем такий перелік титулів. Це наче якийсь депутат, візитка якого не вміщає його регалії. Впевнена, чим успішніша людина, тим коротшим є надпис під її іменем. Хочеться бути просто Олею Фреймут – тоді життя складеться. Ну яка я модель? Хтось в Інтернеті вигадав такий жарт, а ще хтось необачно підібрав і розповсюдив. Так, я журналіст! І це – багатогранно. Це моє покликання, без якого себе не уявляю.
Багато хто з людей після того, як стали відомими й досягли певних вершин, завдячують своїм учителям, батькам, друзям. У вас є хтось, кому можна подякувати, чи все, чого ви досягли, – це цілком ваша заслуга?
Батьки хотіли, щоб я стала митником. Від мого міста до кордонів Польщі та Угорщини – декілька кілометрів. Митники тоді добре заробляли, були вгодовані, жили у високих хатах. Але я одразу попередила всіх, що буду вступати на факультет журналістики. Тому батьки зі своєю мрією мати вдома митника перемкнулися на моїх брата і сестру. Вже в дев’ять років я брала у бабусі Світлани Рейнгольдівни інтерв’ю, потім писала відповіді на великому плакаті, ліпила фотографії й розвішувала в під’їзді. У п’ятому класі почала писати в місцевій газеті «Вісник Розділля», тоді мріяла стати її редакторкою. За написаний мною збірник віршів у середній школі мене відправили з престижем та грамотами у табір «Артек».
Колись мене, недосвідчену дівчину з маленькою донечкою Златою у візочку – так я приїхала влаштовувати кар’єру, – не хотіли брати працювати на канал СТБ. Але я попросилася без зарплати. А соціальну допомогу, якісь копієчки, які видавала держава на дочку, я потратила на безпритульних. Я платила їм гроші – вони давали мені ексклюзивні інтерв’ю. Потім це відео у мене керівник проекту забрав і видав в ефір, мені нічого не заплативши. Але я не нарікаю – цей досвід був неймовірним.
Ви в минулому були ведучою кількох телешоу та такого відомого проекту, як «Ревізор». А як доля пов’язала вас із мультфільмом «Смурфіки»?
Маю впізнаваний голос і гарну українську мову. Перед тим, як довірити мені дубляж мультфільму, голос відправляли до Голлівуду на проби. Також допомогла схожість Смурфетки зі мною. У моєї героїні, як і в мене, також є пунктик чистоти. Вона, навіть втікаючи від ворога, біля смітників штовхає черевичком бляшанки й бідкається, що у «цій країні треба навести порядки». Але це не єдиний мій досвід у дубляжі, окрім «Смурфіків», пощастило дублювати Ніколь Кідман у фільмі «Принцеса Монако». Грейс Келлі для мене – еталон сутності жінки. Думаю, роль дісталась мені за відданість та любов до Грейс.
Олю, наш журнал вітає вас із народженням маленького дива – доньки Євдокії. У одному з інтерв’ю ви сказали: «Я собі більше не належу». Скажіть, важко бути успішною мамою трьох дітей?
Златі – 11 років, Валерію – півтора року, а Дуні – п’ять місяців. Бути багатодітною мамою цікавіше, ніж тоді, коли в тебе одне дитя. Більше дітей – більші вимоги до самої себе. Необхідно бути цікавою дітям, а отже й собі; багато заробляти; динамічно і насичено жити вже і зараз. Дім одразу перетворюється на мурашник – де метушня, сміх, радість, легкість, пісні… Серйозні люди перетворюються у себе справжніх, із легкою дитячою наївністю. Наприклад, мій чоловік із поважного пана стає хлопчаком, який забавляється нарівні з дітьми. Але є і складнощі: стаєш дуже сентиментальною і якоюсь «переляканою». Нести відповідальність за три маленькі долі нехай і почесно, але дуже відповідально, це впливає на розум і серце.
Побутує думка, що поруч із успішним чоловіком жінка також стає успішною. А як ви ставитеся до думки, що поруч із успішною жінкою і чоловік успішний?
Думаю, у Біблії є доречний коментар – кожній тварі по парі. Вірю у шлюби рівних за статусом людей. Вони повинні бути більш-менш однакових культурних і матеріальних надбань; якщо він – хтось, а вона – його тінь, у сім’ї, скоріш за все, заведеться зрада. Найпривабливішим у людях вважаю розум – коли у пари такий дар у приблизно рівних пропорціях, то сімейному щастю бути.
Всі звикли бачити вас на телеекрані серйозною та вимогливою. Розкажіть, яка ви у житті, з рідними й близькими людьми?
У житті я така ж, як і в кадрі: строга і вимоглива. А в кадрі, як і у житті: життєрадісна та авантюрна. Телебачення – дуже складний жанр, у якому фальш та театральність видно. Звісно, на ТВ багато «фаст-фуду», програм, за які ніяково. Але є і цінний продукт, який наші правнуки матимуть за мистецьке надбання. Мені важливо залишатися природною в кадрі: якщо холодно, то з червоним носом; якщо цікаво, а тебе не пускають, то пролізти крізь вікно; якщо смішно, то сміятися. Не вмію пристосовуватися до забаганок суспільства. І розумію, що за справжність мене люблять і не терплять.
Багато хто з успішних людей під час першої зустрічі демонструє свої досягнення у вигляді дипломів, статуеток і грамот. А яку роль у вашому житті відіграють професійні нагороди?
Нагороди мені подобаються. Я обов’язково залишу їх у спадок дітям. Але в косметолога в салоні на стінах точно більше дипломів, ніж у мене. Серед важливих професійних визнань маю «Телетріумф», декілька статуеток зі званням «Ведуча року». Окрім цього, входжу до рейтингу найвпливовіших жінок України та маю титул найуспішнішої жінки Галичини. Утім, до нагород ставлюся скептично, сама є членом журі деяких конкурсів. І часто перемогу дарую тим людям, кому особисто симпатизую.
Олю, як ви вважаєте, успіх – це випадковість чи тривала наполеглива праця?
Успіх завжди ручної роботи. Потрібно любити працювати й робити все добросовісно. Я спостерігала за успішними людьми. Вони все роблять ідеально, навіть підлогу миють, наче на конкурсі. Мій сусід – мультимільйонер, а може, й мільярдер. А ще двадцять років тому працював двірником і не мав де жити. Він і зараз виходить зі свого палацу – і садить квіточки, по траві в бахілах чомусь ходить, можливо, щоб не вимастити ту траву… Він любить працювати якісно. Я теж ніколи не цуралася і не цураюся праці. Якщо перу дітям шкарпетки – то бездоганно; якщо чищу хідник – то ліпше за хімчистку. Я знаю, що сила в деталях і в глибині. Лінивим та поверхневим особам успіх не дістається.
Яка, на ваш погляд, формула успіху сучасної жінки?
Сучасна жінка вже більше не вдає з себе розумово відсталу слабачку, аби тільки догодити чоловікові. Вона більше не мліє від поганих новин, а швиденько виправляє ситуацію; не кидається під поїзд тільки тому, що її покинув коханий, а бажає йому щастя і шукає собі нового обранця. Вона не виманює шубу, бо здатна сама собі її купити та ще й милого вдягнути; вона живе в унісексовому світі та ні від кого не залежить. Бо їй, сучасній жінці, важливо подобатися і влаштовувати саму себе, а не когось.
