Світ прогресує й Україна разом з ним. У суспільстві зростає толерантність до раніше неприйнятних і сучасних рухів, як, наприклад, фемінізм, який через необізнаність викликав у людей переважно негативні емоції. Український стендап-комік Макс Вишинський активно виступає проти радянських наративів і висвітлює у своїх стендапах сучасні сімейні цінності, яких дотримуються вони з дружиною. В інтерв’ю поспілкувалися про погляди Макса на фемінізм, відсутність сімейних обовʼязків та позицію стосовно майбутнього виховання доньки.
Як ви пояснюєте поняття “профемініст” і як це впливає на вашу роль в сім’ї?
Для мене профемініст – це адекватний прогресивний чоловік, який засуджує насильство проти жінок, виступає за рівність у стосунках, за рівність на роботі, тобто, за те, щоб оплата праці була однакова та кар’єрний ріст не залежив від статі, також він є антисексистом. На прикладі своєї професії в стендапі можу пояснити, що я маю на увазі. Часто від організаторів чую, що позвали виступити мене, ще трьох хлопців і вирішили, що треба нашу компанію розбавити дівчиною. Я завжди або іронізую з цього приводу, щоб було зрозуміло організаторам, що так робити не можна, або кажу напряму, що можна поставити і п’ять дівчат, тому що немає такого, що дівчина-комікеса менш смішна чи менш професійна, ніж чоловік-комік. Як це впливає на мою роль в сім’ї? Мені взагалі не подобається формулювання «роль чоловіка в сім’ї», тому що роль може бути в кіно чи театрі. Я не граю роль батька, я є батьком. Звичайно, мої профеміністичні погляди, в першу чергу, мають вплив на те, що я є батьком дівчинки, і не хочу виховувати її так, що вона повинна вміти в 5 років вже мити посуд, фарбувати губи та її головна задача – це вдало вийти заміж. Неважливо від того, якої ти статі, в першу чергу – ти особистість. Моя дружина, коли ми тільки познайомились, була приємно вражена моєю адекватністю в цьому плані. Інколи навіть шукала якісь підводні камені, уточнювала чи мені точно все одно, що вона не любить готувати їжу. Ми з дружиною в цих питаннях, як і в багатьох інших, знаходимося на одній хвилі й це створює гармонію в нашому житті.
Чи завжди ви дотримувалися таких профеміністичних ідей чи саме ваша дружина надихнула вас?
Років з восьми мене виховували мама, бабуся та старша сестра. Бабуся і мама працюють у сфері освіти, мають вагомі посади, велику повагу в місті, тому я змалечку бачив, що це абсолютно нормально, що жінка працює на рівні з чоловіками, навіть не здогадувався, що існують якісь гендерні проблеми. Але це приклад моєї родини, коли ж почав зустрічатися зі своєю майбутньою дружиною, почув від неї багато історій, котрі висвітлюють іншу сторону медалі. Наприклад, колись хлопець на побаченні сказав їй, якщо вони будуть разом жити, то в першу чергу він на день народження подарує їй мультиварку, щоб полегшити їй завдання її життя, ось такий «галантний джентльмен». І я зараз не вигадую. Або що її подругу не взяли на роботу, тому що чисто теоретично, хоча вона і не планувала, може завагітніти, тому брали чоловіка. Я зрозумів, що в Україні, на жаль, є проблема сексизму, відкрив очі, тому що жив у своїй бульбашці, де цього не було, але, завдячуючи своєму вихованню, завжди ставився з величезною повагою до жінок і продовжую робити це до сьогодні.
Розкажіть про ваші погляди на сімейні обов’язки? Які вони в вашій родині?
В нашій родині взагалі є якесь табу на слово «обов’язок» чи на слово «роль». Обов’язок – це не про щастя, це щось таке, що вганяє тебе в стрес, що ти повинен виконати або не виконати, і тебе потім будуть оцінювати, і ти себе відчуваєш, як на якомусь екзамені. Ми з дружиною хочемо, щоб в нас було більше часу на втілення своїх амбіцій, на виховання нашої доньки, і не витрачаємо його на якісь побутові дрібниці, бо вони не є для нас головними в побудові щасливих стосунків. Я розумію, що є сім’ї, для яких побут – це найголовніше, але в нас інша родина. Ми проти радянського наративу, що чоловік – це “добитчик”, а жінка є берегинею домашнього вогнища, тому робимо все разом.
Як ви втілюєте свої ідеали про рівність і адекватну родину у вашому повсякденному житті?
Ми з дружиною намагаємося транслювати, я через стендап, вона – через свій влог, цінності, за якими ми живемо, і доносити до людей, що треба жити максимально комфортно, насолоджуватися одне одним, своїми дітьми, часом, який можна провести разом, а не заганяти себе в чотири стіни, де кожен повинен бути або ремонтником, або покоївкою, назвемо це так. Ми не нав’язуємо свою думку, але транслюємо її, і люди хочуть погоджуються, хочуть – ні. Приємно, коли в коментарях під моїми стендапами пишуть, що я дуже адекватний чоловік, більше б таких, і подібні коментарі пишуть моїй дружині. Звичайно, буває якийсь хейт, але ми на нього не звертаємо увагу. Якогось плану втілення таких ідеалів всередині родини немає, все відбувається гармонічно, само собою, тому що ще на перших порах, як тільки познайомилися, ми зрозуміли, що на такі питання маємо спільну думку і не будемо сваритися через якісь незначні, на наш погляд, побутові речі.
Чи стикалися ви з несхваленням ваших позицій або моделі сім‘ї від близьких людей?
З прямою агресією не стикався. Звичайно, що люди старшого покоління, наші дальні родичі, наприклад, вони виховані в зовсім інших умовах та реаліях, їм десь не зрозуміло, що я і гроші заробляю, і вечерю приготувати можу, і ще й з дитиною гуляю, нащо мені тоді дружина. Але дружина – це не найманий працівник. Я переводжу такі моменти в жартівливу форму лише тому, що розумію, люди, які говорять подібне, виховані в інший час. Можливо, колись і я дивитимусь на свою доньку, яка виросте, і не буду розуміти, чому вона якось живе інакше. Ця історія конфліктів поколінь – вона вічна, від неї нікуди не дінешся. Але треба вчитися слухати один одного, і не жити по правилам, котрі тобі диктує інша людина, котра відштовхується від стереотипів. Бо це твоє життя, і крім тебе ніхто не знає як тобі буде краще.
Яка ваша роль у вихованні вашої дитини в рамках вашої профеміністичної філософії?
Знову ж таки, повторюсь, в мене ролі немає, я як особистість, яка сформована вихованням і досвідом, відповідно виховую і свою дівчинку. Коли вона вже буде більш свідома, бо в 9 місяців я не зможу їй пояснити, що ти не повинна вміти готувати борщі, і не треба готуватися до життя прибиральниці у власному домі, я буду виховувати її так, щоб вона була максимально вільною людиною у своїх кроках, думках та вчинках. Скоріш за все соціум буде на неї багато давити, наприклад, якщо вона не захоче вагітніти у 30 років, але я буду пояснювати, що це її вибір, це абсолютно нормальна історія, якщо ти навіть не хочеш заводити сім’ю. Що фрази на кшталт «так заведено», «а що ж люди скажуть?» – не повинні впливати на життєвий вибір. Моя позиція стосовно виховання дитини саме така, щоб вона розуміла на прикладі своїх батьків, що бути дівчинкою – це не бути в дитинстві принцескою, а в дорослому житті лише потурати своєму чоловікові, тому що він просто протилежної статі.
Які рекомендації ви б дали тим, хто бажає ознайомитися з профеміністичними поглядами і підходами до родини?
В першу чергу, ходіть на мої стендапи. Я часто це висвітлюю на сцені й, можливо, через гумор вам буде легше сприйняти сучасні погляди на сімейне життя. Також чоловікам завжди кажу наступне: коли ви з дівчиною знайомитеся, ви даруєте їй квіти, запрошуєте в кіно чи в ресторан, щоб вона була щаслива, правильно? А коли ви одружуєтесь, просто змінюються ці інструменти. Я не кажу, що не треба дарувати квіти, навпаки, але також необхідно робити ще певні дії, щоб вона відчувала себе коханою людиною. Багато жінок дійсно бояться того, що от тільки одружимось і він одразу почне робити погані речі, робити з мене якусь рабиню. Тому просто знайдіть якісь інші, нові інструменти, використовуйте їх для того, щоб дружина була щаслива, тому що ви ж на самому початку цього хочете. Треба максимально бути в курсі її справ, проявляти свою турботу та любов у тій формі, яка для вас буде зручною. Шлюб не є чимось, що зробить вас ворогами. Споживайте український контент, який доносить ці наративи, щоб світ став трішечки кращим. І останнє для чоловіків: не бійтеся, що вас хтось назве підкаблучником, тому що підкаблучник – це людина, яка боїться своєї дружини, а якщо ви її не боїтесь, а просто любите, то ви – класна людина.
